На сайті нова рубрика! "Хроніка цивільного"

Замітка про ніч з вибухами

Ще у квітні, лягаючи спати, я просто перевіряла стрічки соцмереж, відкладала телефон і засинала. У перших числах травня сусіди, вперше за довгий час, розбудили трохи раніше, ніж будильник. Раніше, гучніше і страшніше. Проте вони, мабуть, забули, що націю не скорених нічим не злякати. Через декілька днів нічні обстріли ставали все масивнішими, поки декілька днів назад не зробили максимально гучну ніч. Не спав ніхто, хтось постійно оновлював стрічку новин, хтось писав близьким і друзям, хвилюючись за їхню безпеку, хтось розважав своїх маленьких діточок в укритті. Масовані ракетні атаки на Київ стали не такими регулярними, тому область і всі населені пункти поза її межами трохи відвикли від недоспаних ночей.

З думкою про те, що після кожної темної ночі настає світанок українці засинали після відбою тривоги. А прокинувшись вранці, рутинно почали збиратись хто куди. Комусь час бігти на роботу, хтось поспішає аби не спізнитись на сніданок у садочок, а хтось взагалі вирішив поспати трошки довше і піти на другу пару. У цьому наша сила. Продовжувати жити, щоб не трапилось. Іноземні друзі надзвичайно дивуються цьому вмінню, адже європейські потяги не завжди виїжджають, коли на коліях присипало опалим листопадовим листям. Тут хочеться засміятись, бо вони сходити на пошту під час блекауту. Надзвичайно складно, але за наявності удачі – цілком реально.

У цьому і полягає наша унікальність, саме тому нас і хочуть бачити у Європі. Ми робимо, здавалося б, нереальні речі, які для нас просто «труднощі» або «дуже ускладнене завдання». Потрібно мати велику вдачу, щоб народитись українцем, адже десь там високо в небі Бог номінує на це далеко не кожну особу.

17.05.2023 - Остапець Каріна